USD

42.7 / 43.7

39.5 / 40.1

EUR

Біопаливо замість газу для опалення: наскільки це вигідно і чи підходить Україні

4 Жовтня 2022, 13:51

Поділитись

Facebook Telegram Twitter
Біопаливо замість газу для опалення: наскільки це вигідно і чи підходить Україні

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко під час візиту до Львова та Житомира зазначив, що «Нафтогаз» вже допомагає українським містам переводити свої ТЕЦ з газу на біопаливо.

«У нас є зацікавленість вкладати гроші в такі проекти, щоб імпортувати менше газу за колосальними цінами. Реалізація таких проектів вигідна і економічно, і для екології такі інвестиції швидко окупаються, при цьому гроші у вигляді податків надходять до місцевих бюджетів, зростає кількість робочих місць», – наголосив він.

Що планують будувати

За словами Вітренко, спокійно пройти цей опалювальний сезон можна, використовуючи комплексний підхід. Це і достатні запаси газу в сховищах (зараз 13,9 млрд куб. м), і стабілізація власного видобутку, і переведення теплогенеруючих підприємств на сучасні технології та використання біопалива, модернізація мереж для зменшення втрат тепла.

Але основними ризиками для майбутнього опалювального сезону є військові. Імовірність руйнування об’єктів енергетичної інфраструктури залишається високою.

«Держава, місцева влада, „Нафтогаз”, тепловики роблять все можливе, щоб нормально пройти цю зиму. Але людям також потрібно готуватися. В першу чергу, економити газ. Це дорогий ресурс. Заощаджені кошти краще витратити на нашу армію, яка потребує підтримки як ніколи», – вважає голова правління НАК.

Міський голова Житомира Сергій Сухомлін повідомив, що спільно з «Нафтогазом» місто реалізує проект, який вже через рік зможе забезпечити виробництво 50 МВт енергії, що генеруватиметься з альтернативних видів палива.

Житомир – успішний приклад скорочення залежності від природного газу. У 2015 році обласний центр споживав за рік 93 млн. куб. м газу, а вже в цьому опалювального сезону має бути не більше 45 млн куб. м.

Через рік місто планує використати лише 10% того, що було в 2015 році. Житомир може заміщати за рахунок свого вторинного твердого палива (RDF) приблизно 20 млн куб. м газу щорічно, що в перерахунку становить 40 млн доларів щомісяця.

Отже, в планах влади Житомира та керівництва «Нафтогазу» реалізувати в місті три проекти, які дозволять заощадити, перетворюючи побутові відходи та тріску від деревини на тепло та електроенергію.

Не менш успішним є приклад Львова, де спільно з міською владою вже у лютому «Нафтогаз» планує запустити ТЕЦ на біопаливі, що дозволить знизити залежність міста від газу.

Андрій Садовий зазначив, що і львівська влада, і НАК також мають низку домовленостей для того, щоб потім залучати кошти міжнародних фінансових організацій під такі проекти. Мер Львова наголосив, що для міста це буде перша потужна ТЕЦ на альтернативному паливі, яка покриватиме близько чверті його потреб в теплі.

Цей проект давно планувалося реалізувати з ЄБРР. З «Нафтогазом» цей проект можна реалізувати швидше. За його словами, участь національної компанії, яка є лідером на ринку, дає також додаткові можливості, зокрема отримання необхідного обладнання.

В планах «Нафтогазу» побудувати щонайменше 9 біоТЕЦ та біокотельних у восьми регіонах України загальною потужністю 250 МВт теплової енергії та 52 МВт – електричної. Компанія має амбіційну мету стати найбільшим генератором тепла з біомаси до 2027 року та забезпечити заміщення близько 2 млрд куб. природного газу.

Міжнародний досвід

До енергетичної кризи, яка почалася влітку 2021 року з різкого подорожчання газу, кількість біоенергії в Україні зростала. У 2020 році, наприклад, її кількість збільшилася на 26% – до 4,2 млн. тонн нафтового еквівалента. За даними  Держстату, близько 7% усієї електрики країни з біопалива.

Для порівняння: Литва генерує 20% енергії з відходів, а США – 5%. Литовські виробники тепла зазвичай купують приблизно половину біопалива на зиму, а минулого року через зростання цін змогли закупити лише 10%. Наприклад, у Вільнюсі 60% тепла виготовляється з біомаси, а 40% — з газу.

Світовим лідером виробництва тепла і електроенергії із соломи є Данія. Там спроектовані та побудовані котельні та ТЕЦ великої потужності, які працюють на соломі або суміші соломи та деревних відходів.

Перша в світі ТЕЦ, яка працює виключно на соломі, була побудована в Данії 1989 року (Хасльов). Її теплова потужність 13 МВт (11 Гкал/год), на рік вона потребує 26 тисяч тонн соломи.

Прикладом може бути компанія «Орстед». На південь від Копенгагена ця компанія має ТЕЦ, яка працювала з 1990 року на вугіллі та природному газі. Але в 2003 та 2016 році дві черги реконструкції перевели цю ТЕЦ на біомасу (солому та деревину). Теплова потужність цієї ТЕЦ перевищує 800 Гкал / год (близько 1000 МВт). В 2023 році ТЕЦ повинна повністю відмовитися від вугілля.

Важливим є те, що Данія є країною, в якій домінує централізоване постачання тепла, як і в Україні. Державна програма 1990 року передбачала переобладнання котелень потужністю понад 1 МВт в ТЕЦ на біомасі.

Котельні та ТЕЦ в Данії не належать державі, тому для виконання програми держава передбачила безліч фінансових пільг для інвесторів — субсидії на інвестиційні проекти, дотації малим ТЕЦ на вироблену електроенергію.

У 2014 році Karistad Enegri (Швеція) переобладнало ТЕЦ потужністю 30 МВт на використання тріски деревини. Вартість проекту – 115 млн євро. У 2015 році EOn (Франція) завершило будівництво ТЕЦ на пелетах та трісках потужністю 150 МВт. Інвестиції – 140 млн євро.

Важлива децентралізація

Для розуміння загальної картини погляньмо на енергобаланс України. У 2020 році загальне постачання природного газу склало 23,4 млн тонн нафтового еквівалента, з них імпорт склав 7,4 млн тонн. На котельнях та ТЕЦ було спалено 8,7 млн тонн, тобто трохи більше, ніж було імпортовано.

В тому ж році котельні та ТЕЦ спалили 1,7 млн тонн біопалива та відходів в нафтовому еквіваленті, переважно деревину та відходи виробництва соняшникової олії (лушпиння).

У той же час щороку в Україні з’являється щонайменше 8 млн. тонн в нафтовому еквіваленті відходів рослинництва (солома, стебла кукурудзи та соняшнику), які майже не використовуються для паливних цілей.

Такі відходи — не тільки величезний місцевий паливний ресурс, це ще й джерело найдешевшої енергії. За даними Біоенергетичної асоціації України, на середину літа 2021 року вартість одного гігаджоуля енергії з відходів рослинництва не перевищувала 80 грн (з ПДВ).

Водночас вартість такої самої одиниці енергії з природного газу була близько 370 грн., з мазуту – близько 300 грн., з вугілля – 230 грн., з деревини (тріска) – 160 грн.

Для реалізації подібних проектів необхідне використання малих котелень. Для проектів великої потужності знадобиться концентрація всієї паливної біомаси в сусідніх регіонах. Наприклад, щоб забезпечити теплову потужність в 100 Гкал/год, може знадобитися вся солома сільського адміністративного району.

Мала щільність відходів рослинництва, навіть спресованих в пакунки, робить їхнє транспортування на значні відстані нерентабельним. Тому логічніше буде використовувати малі ТЕЦ для забезпечення теплом та електрикою невеликих районів. Найважливіше – для цього не потрібно будувати нові об’єкти.

Варто просто вибрати одну з існуючих станцій та переобладнати її. Найменші витрати, підтримка місцевих сільгоспвиробників та швидка реалізація такого проекту.

Також НАК “Нафтогаз” варто враховувати, що в країні йде війна. Великі ТЕЦ можуть піддаватися ударам та залишити людей без тепла та електрики. Всі пам’ятають влучення в Харківську ТЕЦ. Тому реалізація таких проектів можлива на маленьких теплоелектростанціях. Принаймні, так буде безпечніше!

Фото: boigor.blogspot.com

Вверх